Библиотека Рефераты Курсовые Дипломы Поиск
Библиотека Рефераты Курсовые Дипломы Поиск
сделать стартовой добавить в избранное
Кефирный гриб на сайте za4eti.ru

Законодательство и право Законодательство и право     История отечественного государства и права История отечественного государства и права

Симон Петлюра

Коврик для запекания, силиконовый "Пекарь".
Коврик "Пекарь", сделанный из силикона, поможет Вам готовить вкусную и красивую выпечку. Благодаря материалу коврика, выпечка не
202 руб
Раздел: Коврики силиконовые для выпечки
Карабин, 6x60 мм.
Размеры: 6x60 мм. Материал: металл. Упаковка: блистер.
44 руб
Раздел: Карабины для ошейников и поводков
Ручка "Шприц", желтая.
Необычная ручка в виде шприца. Состоит из пластикового корпуса с нанесением мерной шкалы. Внутри находится жидкость желтого цвета,
31 руб
Раздел: Оригинальные ручки

Вступ 1. Покликаний історією. 1.1 Життєвий шлях С.В. Петлюри до 1917 року. 1.2 Створення українських збройних сил. 2.Головний Отаман збройних сил УНР. 2.1 Діяльність Петлюри за часів Директорії. 2.2 Боротьба за владу в Україні 1918-1919 років. 3.Петлюра і міжнародна діяльність Уряду УНР. 3.1 Союзники УНР і Варшавський договір 3.3 Петлюра веміграції. Висновки С. В. Петлюра: “.Я ВІРЮ, ЩО УКРАЇНА, ЯК ДЕРЖАВА, БУДЕ” В С Т У П Останнім часом все частіше серед політичних постатей української історії фігуруєім'я Симона Васильовича Петлюри. Але нині, як і в попередні роки, коли ім'я “головного отамана” майже не згадувалося, повторюються вже відомі факти його життя. Пояснити це неважко. Адже в попередні часи була відсутня об'єктивна інформація про лідерів антирадянських угрупувань, що діяли в Україні у роки громадянської війни. До почасти замовчуваних, а нерідко й свідомо перекручуваних тем належала й військово-політична діяльність С. В. Петлюри. Дати повну і об'єктивну характеристику цій людині сьогодні непросто. Для цього потрібно не тільки детально проаналізувати весь його життєвий шлях, а й грунтовно дослідити той далекий вже період нашої історії — інтенсивне, глибоке й складне у своїх проявах національне явище. Ім’я Головного Отамана нерозривно зв’язане з творенням укоаїнської армії, як основної державотворчої сили. Голова Українського Військового комітету Західного фронту, голова Українського Військового Генерального комітету, перший Секретар військових справ Генерального Секретаріату - С. Петлюра, як ніхто інший, розумів значення війська для оборони державності, - він же його створив, він з ним і пройшов усім тернистим шляхом перемог, зради, блокад і поразок. Петлюра - безмірно вищий за те, що про нього думають. Він - з породи вождів, людина того гатунку, що в старовину закладали династії, а в наш демократичний час стають національними героями. 1. Покликаний історією. 1.1 Життєвий шлях С.В. Петлюри до 1917 року. Симон Васильович Петлюра народився 10 травня 1879 року в Полтаві у міщанській сім'ї. Початкову освіту здобув у церковно-приходській школі. З 1895 року навчався у Полтавській духовній семінарії. У 1900 році став членом революційної української партії (РУП). Про оточення, в якому жив тоді С. В. Петлюра, ми знаємо дуже мало. У 1901 році його виключили із семінарії. Існує кілька думок з цього приводу. Одні джерела причини вбачають у революційній роботі Петлюри як члена РУПу, інші в його активній культурологічній діяльності, несумісній з навчанням у духовному закладі. Восени 1902 року С. В. Петлюра виїжджає на Кубань до Катеринодара, де спочатку вчителює, а потім працює над архівами Кубанського Війська. Крім цього бере участь в роботі філіалу РУП — “Чорноморської Вільної Громади”. За співробітництво з нею у грудні 1903 року був заарештований. У березні 1904 року його звільнили з під арешту “на поруки”. Він виїхав до Києва, а звідти восени того ж року — до Львова де працював у редакції органу РУП газеті “Селянин”. Наприкінці 1905 року С. В. Петлюра повертається знову до Києва, але у січні 1906 виїжджає тепер уже до Петербурга, де редагує місячник “Вільна Україна”.

Там вступає до Украінської соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП). У липні 1906 повертається до Києва, де працює секретарем редакції газети “Рада”, а в 1907—1908 роках—співредактор газети “Слово” (орган УСДРП). У 1908 році за браком коштів “Слово” припинило існування. Редколегія розпалася С. В. Петлюра погодився зайняти посаду бухгалтера приватно- транспортного товариства у Петербурзі куди і переїхав на початку 1909 року, бере участь у роботі організації УСДРП. Ось що про це писав його майбутній соратник І. П. Мазепа: “ Як член філіалу УСДРП в Петербурзі, він також там виступав з рефератами майже виключно на теми про українську літературу, театр тощо. Взагалі, з розмов з ним при різних зустрічах я спостерігав, що в той час він більше цікавився питаннями літератури й мистецтва. В питаннях соціальної теорії й політики та економічних він уступав багатьом іншим членам партії. Пам'ятаю, коли на зборах нашої петербурзької організації Петлюра брав іноді слово в дискусіях, то М. Порш, тодішній найвизначніший член партїї майже завжди розбивав його думки немилосердною критикою” (Мазепа І. Україна в огні і бурі революції 1917—1921 - Ч 2 -Львів 1951 -с.1161) Згодом С. В. Петлюра переїхав до Москви. Тут він одружується з Ольгою Опанасівною Нільською. У них народилася єдина дитина — донька Леся. Москва за часів 3-ї Державної Думи була осередком національного руху народів Російської імперії. Існувало багато таємних і легальних товариств таких як “Союз автономістів”, “Товариство слов'янської культури” з українським філіалом, товариство українців “Кобзар” тощо. У 1912 році С.В.Петлюра разом з О. Саліковським стає редактором журналу “Украинская жизнь” (орган Українського товариства), що друкувався російською мовою. Московський період життя С.В.Петлюри важливий насамперед тому, що там остаточно сформувався його національно-політичний світогляд. Він створив свою концепцію становища України, як політичної одиниці не тільки в межах багатонаціональної Російської імперії, а й у площині міжнародних загальноєвропейських взаємовідносин. На початку першої світової війни з’явився маніфест-декларація; цей документ Петлюра опублікував на сторінках “Украинской жизни”. В ньому він обстоював тезу про лояльність українського народу до російського уряду напередодні світової війни. Необхідність цієї декларації аргументував тим, що в цей історичний момент, коли відбувається “примирення” російського громадянства з урядом, мовчання українців може “служити скріпленням того погляду, ніби вони або не існують, або що для них не може бути місця в межах російської держави”. Початок першої світової війни застав С.В.Петлюру на роботі в “Союзі земств”, де з 1916 по березень 1917 року він працював в організації на допомогу фронту, а потім заступником її уповноваженого на Західному фронті. У лютому 1917 року в Росії вибухнула буржуазне демократична революція. 3 фантастичною швидкістю Російська імперія скотилася у безодню хаосу. Тимчасовий уряд що нездатний був керувати Росією, негативно ставився до незалежності України, навіть до найменших спроб добитися її автономії.

1.2 Створення українських збройних сил. С.В.Петлюра переїжджає до Києва. Це був період, коли змінюються точки прикладання його внутрішньої сили. Ідея незалежної України стає стрижневою в його революційній діяльності. Тоді в російській армії на фронтах першої світової війни воювало багато українців, розпорошених по різних полках. С.В.Петлюра, який виконував обов'язки голови Українського військового комітету Західного фронту, усвідомлював необхідність створення української національної армії. Він розумів, що вона потрібна зараз не тільки як чисто військова сила, а й як моральна. У травні 1917 року в Києві був скликаний І Український військовий з'їзд. Як делегат від фронту Петлюра обраний до його президії. У питанні про українізацію армії зайняв помірковану позицію, він піддав критиці як противників цього, так і палких прихильників, які закликали негайно створити українську армію. На його думку, треба було пройти певний шлях і першим кроком мала стати українізація військових частин. Тому на одному із закритих засідань з'їзду було прийнято запропоновану Петлюрою резолюцію про організацію української армії. В ній зазначалося, що головним завданням повинно стати виділення в особливі частини всіх солдат українців. На з'їзді заснований Український генеральний військовий комітет (18 членів). До його бюро обрано 4 особи.Під впливом керівників Центральної Ради М.С. Грушевського та В. К. Винниченка головою комітету став С.В.Петлюра. Тимчасовий уряд, що змушений був погодитись на часткову українізацію деяких військових частин (до трьох корпусів), однак, не поспішав виконувати вимоги Всеукраїнського військового з'їзду. Внаслідок цього військові частини, особовий склад яких одержав резолюцію з'їзду, почали самочинно переформовуватись. Це внесло плутанину у пересування військ. Український генеральний військовий комітет нічою суттєвого не робив, щоб змінити ситуацію. Річ у тім, що він і не міг багато зробити. Російська демократія продовжувала дивитися на Україну, як на частину Росії, їй і на думку на спадало дати хоч яку небудь автономію Україні (а ідея про українізацію війська здавалася навіть дикою). Деякі українські політики теж далі ідеї автономії України в межах великої Росїї не йшли. За такої концепції не потрібна була й окрема армія. До того ж у самому комітеті не було єдиної думки щодо самостійності України. Тоді за пропозицією Центральної Ради комітет вирішив скликати II Всеукраїнський військовий з'їзд. Незважаючи на заборону Тимчасового уряду та провокації з боку російської військової влади, у червні 1917 року він розпочав свою роботу у Києві. На першому засіданні С.В.Петлюра виступив із звітом про діяльність комітету. 15 червня на закритому засіданні Центральної Ради прийнято постанову про організацію Генерального Секретаріату (ГС), як виконавчого органу влади. До його складу ввійшов і С.В.Петлюра, який виконував обов’язки генерального секретаря військових справ. У цього першого уряду України не було ні армії, ні фінансових, ні матеріальних засобів. Російський уряд нічого не давав і не дозволяв. Центральна Рада була лише морально сильним і авторитетним органом.

Таким образом, не были удовлетворены претензии Польши на Опольскую Силезию и Гданьск, а пресловутый коридор не мог не стать причиной постоянного раздражения Берлина. Недовольство Варшавы вызвало также причисление Польши к категории вновь созданных и расширивших свою территорию государств Восточной Европы, в связи с чем ее заставили подписать договор о международно-правовой защите национальных меньшинств немцев, евреев и галицийских украинцев. На державы Антанты и Германию такие обязательства не возлагались. Ограниченный успех Польши в Париже еще раз показал Пилсудскому, что в территориальных вопросах реальные результаты приносит только политика «свершившихся фактов». В июне 1919 года на повестку дня вновь стал вопрос о судьбе Восточной Галиции. Парижские миротворцы, обеспокоенные успехами большевиков в борьбе с войсками Симона Петлюры, разрешили Польше временную оккупацию этого яблока польско-украинского раздора до реки Збруч, то есть до бывшей австрийско-русской границы. Польская армия, представлявшая к этому времени уже достаточно серьезную силу, 28 июня начала генеральное наступление, завершившееся в середине июля овладением всей провинцией

1. Пьер Симон Лаплас. Возникновение небесной механики

2. Представления об идеальном обществе и произведениях социалистов-утопистов /А. Сен-Симон, Ш. Фурье, Р.ОУЭН/

3. Симон Ушаков

4. Политические воззрения А. Сен-Симона, Ш. Фурье, Р. Оуэна

5. Симонов Михаил Петрович

6. Симон Боливар
7. Пьер Симон Лаплас
8. Социологические взгляды К.Сен-Симона

9. Симон Боливар и его роль в освобождении Латинской Америки


Поиск Рефератов на сайте za4eti.ru Вы студент, и у Вас нет времени на выполнение письменных работ (рефератов, курсовых и дипломов)? Мы сможем Вам в этом помочь. Возможно, Вам подойдет что-то из ПЕРЕЧНЯ ПРЕДМЕТОВ И ДИСЦИПЛИН, ПО КОТОРЫМ ВЫПОЛНЯЮТСЯ РЕФЕРАТЫ, КУРСОВЫЕ И ДИПЛОМНЫЕ РАБОТЫ. 
Вы можете поискать нужную Вам работу в КОЛЛЕКЦИИ ГОТОВЫХ РЕФЕРАТОВ, КУРСОВЫХ И ДИПЛОМНЫХ РАБОТ, выполненных преподавателями московских ВУЗов за период более чем 10-летней работы. Эти работы Вы можете бесплатно СКАЧАТЬ.